Ацетонемічний синдром у дітей


Ацетонемічний  синдром у дітей

Дуже часто стурбовані батьки викликають лікаря додому і розповідають йому про те, що в абсолютно здорового малюка вночі або вранці раптово виникла сильна блювота. У маленького пацієнта слабкість, млявість, і він не хоче їсти. Нерідко такий стан помилково діагностують як кишкову інфекцію, направляючи малюка до інфекційного відділення. Та аналіз сечі показує наявність у ній ацетону. І тоді медики повідомляють стривоженим батькам, що у дитини ацетонемічний синдром. Ми попросили лікаря-педіатра Чернігівської дитячої поліклініки №1 Любов Загатну розповісти про цю розповсюджену недугу, її лікування та профілактику.

– За останні роки випадків захворювання на ацетонемічний синдром у дітей побільшало. І мій маленький синочок – не виняток. Свого часу ми боролися з цією недугою після тяжкої форми ангіни.
– Так, нині педіатри фіксують це захворювання чи не щодня. Та вперше таку недугу описав відомий педіатр Семуель Гіще в 1882 році. Незважаючи на те, що ця патологія давно відома лікарям, усе ж виникає багато помилкових тлумачень і думок щодо цього стану, причин виникнення та лікування. Ацетонемічний синдром – сукупність симптомів, зумовлених підвищенням вмісту в крові кетонових тіл. У сучасній педіатрії розрізняють первинні та вторинні ацетонемічні стани. До первинних належить ацетонемічний синдром за нервово-артритичної конституції (спадкова нестача ферментів пуринового обміну). Вторинні ацетонемічні стани – це кетози, що виникають під час різних патологій: ГРЗ (гострих респіраторних захворювань), гіпертермічних, післяопераційних станах, розладах кишківника тощо.
– Як проявляються ацетонемічні стани?
– По-різному. Це пов’язано з проявами основних патологій. Щодо самого ацетонемічного синдрому, то для нього характерне багаторазове тривале блювання, відмова від їжі і навіть пиття, біль у животі, поява специфічного запаху «ацетону» або «прілих яблук» із ротової порожнини дитини. Інтенсивність цих симптомів посилюється протягом кількох днів. Дитина стає млявою, дратівливою, може бути часте дихання, гарячка. Частота та кількість виділення сечі зазвичай зменшуються, що пов’язано із загальним зневодненням організму.
– Які обстеження потрібно зробити, аби діагностувати захворювання?
– Загальний аналіз сечі та вмісту ацетону в ній, загальний аналіз крові та на цукор, за потреби інші обстеження.
У більшості випадків ацетонемічного синдрому в дитини під час ранніх звернень батьків до дільничного лікаря можна лікуватися вдома за допомогою «відпоювання», дотримання дієти, призначення мінімальної кількості препаратів. Важкі стани, пов’язані з невпинною багаторазовою блювотою або ускладнені супутньою патологією, потребують перебування у дитячих стаціонарах, де до вищезгаданого лікування додають внутрішньовенну інфузію розчинів. Оральну регідратацію або «відпоювання» треба робити розчинами електроліту, регідрону, негазованою мінеральною водою, відваром із сухофруктів, солодким чаєм із лимоном.
– Якої дієти потрібно дотримуватися?
– Заборонено вживати кістковий і м’ясний бульйони (і курячий також), м’ясо молодих тварин (телятину, курятину, жирну свинину, гуску, качку), печінку, мозок, нирки, оселедець, помідори (індивідуально), шпинат, щавель, варену цвітну капусту, петрушку, какао, чорний чай, газовану воду, холодні напої, здобу, листкове тісто, сметану, чіпси, ківі та інші фрукти, оброблені для тривалого зберігання.
Не можна їсти жирних страв, квасолі, бобів, апельсинів, шоколаду, майонезу, кетчупу, аджики, консервованих овочів та фруктів, рибних консервів, йогурту, річкової риби (крім судака та іншої білої риби).
Медики рекомендують супи та борщі на овочевому бульйоні, яловичину, нежирну свинину та курятину (1-2 рази на тиждень), м’ясо кролів, індиків, морську рибу, яйця (одне на день), молоко, сир, кефір, кашу (гречану, вівсяну, пшеничну, кукурудзяну), овочі свіжі, квашені огірки, капусту, яблука, свіжі фрукти, соки з м’якоттю, морси (зі смородини, журавлини), компот із сухофруктів.
– Чи мають перебувати на обліку в лікаря діти, схильні до захворювання на ацетонемічний синдром, особливо з рецидивною ацетонемічною блювотою?
– Такі пацієнти підлягають диспансерному спостереженню педіатра, ендокринолога та психоневролога. Також рекомендовано щороку проходити стандартні тести на толерантність до глюкози, УЗД органів черевної порожнини. Ще варто постійно дотримуватися таких правил режиму: достатньо часу перебувати на свіжому повітрі, фізичні та психічні навантаження мають бути регулярними і суворо дозованими, треба не забувати про водні процедури, тривалість сну не менше восьми годин, перегляд телевізора 1-1,5 години протягом доби, робота за комп’ютером дітям до шести років не рекомендована, перерви між вживанням їжі – не більше ніж три години. Ліпше їсти невеликими порціями, але часто.
За словами педіатра Любові Загатної, ацетонемічні кризи у більшості дітей припиняються, коли їм виповнюється десять-дванадцять років. Проте вони й надалі схильні до таких станів, як дисметаболічне ураження нирок, дискінезія жовчних шляхів, цукровий діабет, вегетосудинна дистонія за васкулярним типом, подагричні кризи.

Лариса ГАЛЕТА

Деснянка вільна №30 (433)  13 квітня 2013

Ацетонемічний  синдром у дітей